Ветеран бібліотечної справи, директор Бориспільської районної бібліотечної системи (1946 – 1984 р.р.), засновниця мережі бібліотек району, краєзнавець.
Нагороджена і відзначена численними грамотами та подяками органів місцевої влади та області, нагрудним знаком Бориспільської районної ради та Бориспільської РДА «За заслуги перед громадою».
Почесна громадянка міста Борисполя.
Народилася у Борисполі. Її предки – славний козацький рід прадіда-козака Прокопа Шульги. У її батьків – Степана і Гафії було троє дітей. Старші – син Іван та донька Ольга. Настуня була найменшою. Дівчинка зростала в любові своїх рідних, особливо батькової сестри Ганни, яка все своє життя опікувалася племінницею. Така вже доля випала тітоньці, що своєї сім’ї не мала. То й все тепло і любов віддавала Насті. Степан Шульга був малоземельним селянином. І за ленінським декретом одержав п’ять десятин поля і 50 соток землі для городу. Тяжка праця батьків у родину принесла достаток. У господарстві було все – і клуня, і кінь, і корова, і різна живність. Ой, та не надовго. Колективізація, голодовка зруйнували все: і статки, і життя. Та як би там не було, доньку віддали до школи. В народі вона називалася «Терезина школа». За ім’ям колишньої поміщиці Терези. На її маєтку, що нині є територією ринку по вулиці Луговій на Розвилці, розміщувалася школа. А офіційно це була Бориспільська неповна середня школа №3. У тій школі дівчинка навчалася з 1933 по 1939 рік. Навчившись читати мала школярка так захопилася книгами, що батькам доводилося контролювати її зайнятість читанням. А все те було не просто так. Мабуть, на генетичному рівні їй передалося особливе, трепетне ставлення до книги, як до чистої криниці, яка напувала, давала силу, енергію, будила фантазію, давала простір думкам, збагачувала її духовний світ.
Вона стала продовженням незабутньої історії свого родоводу. Бо і троюрідний брат Анастасії Степанівни, по материнській лінії, Павло Тимофійович Піць був бібліотекарем у Борисполі. У 1936 р. загинув у сталінських таборах. І другий троюрідний брат, по батьковій лінії, Микола Юхимович Когорець завідував бібліотекою. У 1941 р. був розстріляний німецько-фашистськими окупантами.
Кожна людина у це життя приходить з якоюсь визначеною Творцем їй місією. Місією Анастасії стало просвітництво, за яке своє життя віддали її брати. Іншого шляху вона не бачила і не уявляла.