Бориспільська Публічна бібліотека імені В‘ячеслава Чорновола

Минають вісім років з часу відходу в безмежність видатного українського письменника-фантаста, футуролога, філософа, одного з організаторів та активних учасників Української Гельсинської групи Олеся Павловича Бердника, чиє ім’я насамперед асоціюється з поняттям Української духовної республіки тобто розкріпаченої й консолідованої в планетарному масштабі української спільноти. Кажуть, що велике видно на відстані. Може, ми ще не збагнули всієї величі цього діяча з племені титанів? І в майбутньому до його спадщини будуть припадати, мов до джерельної води, нові й нові покоління так, як це маємо з духовними заповітами Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки й Олени Теліги, Олега Ольжича й Василя Стуса.
За офіційною версією Олександр Павлович Бердник народився 25 грудня 1927 року (фактично:27 листопада 1926 р.) в наших благословенних причорноморських степах. Його мала батьківщина — село Вавилове на Снігурівщині Миколаївської області — невеличка цяточка в безкрайніх просторах Всесвіту. Саме тут ще дитиною письменник відчув своє глибинне українське коріння, усвідомив себе носієм духовних цінностей, дарованих пращурами з минулих сторіч і тисячоліть. Гордість за свій український рід і його прадавню історію, а водночас біль за кривди й спустошення батьківської землі загартовували Олеся, готували до життєвих герців за перемогу добра і справедливості. Цей безмір любові до людей та до матері-України пізніше не раз буде виливатись у надзвичайно емоційних поезіях-дослідженнях на теми давнини й сучасності.

УПА була створена 14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади. Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка. Маючи визначні здібності, він створив дієздатну, багаточисельну військову силу, котра потужно протистояла Німецьким і Радянським каральним військам.
Жахливі наслідки діяльності Радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш миролюбна політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московського більшовизму.
Жорстокі та антилюдські політичні системи комуністичних та фашистських загарбників сприяли державницьким та патріотичним почуттям мирного населення, котре масово вливалося в ряди УПА. В 1944р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співдіяла з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них необхідну інформацію.

Павло Чубинський… Ще зовсім недавно це ім’я ніде не згадувалося. Хіба що згадували науковці, та й то лише в переліку фольклористів і вчених – етнографів. Хоча ніхто до пуття не знав, що ж крамольного в цьому імені?
Павло Чубинський… Нині він для нас, українців, автор невмирущого національного гімну. Сьогодні ми кажемо, що знаємо це дороге нам усім ім’я. Але ой як далеко ще до повного знання! Хіба ми вже перечитали оті сім томів ( у дев’яти книгах), яким віддав життя ( неповних сорок п’ять років) наш видатний земляк? Ні, перечитали, мабуть одиниці. Бо для звичайних читачів ці книги далі, ніж за сімома замками. Їх немає на в читальнях бібліотек, ні тим паче у книгарнях. Тож почнемо вивчати Павла Чубинського з періодичних видань нашої бібліотеки.

Григорій Савич Сковорода — найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII ст. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства. Його багатогранна філософська й літературна творчість — це остання ланка в перехідному періоді від давньої української літератури до нової.
Г. Сковорода був всебічно обдарованою людиною — філософом-мислителем, письменником, педагогом, музикантом, знавцем античності й середньовіччя, володів кількома мовами—латинською, старогрецькою, староєврейською, польською, німецькою, російською. Він постійно вчився, поглиблював свої знання, передаючи їх одночасно іншим — учням, близьким знайомим, випадковим слухачам. Мандруючи Україною і світами, він цікавився життям, звичаями, мистецтвом, віруваннями інших народів, вкраплював у свої твори враження від спостереженого й почутого.

Слухайте, слухайте слово, слово живе Кобзаря!
Лине воно над світом за океани й моря.
Він заповів нам жити у вільній новій Україні,
Він заповів любити ниви свої і гаї.
Він заповів не забути в вільній сім’ї співця.
Голос поета віщий в наші ввійшов серця.

Постать великого поета, Творця з Божої ласки, одного із світових геніїв, борця за свободу, який все своє життя поклав на оборону прав рідного народу і його соціальне визволення бентежить думки дослідників різних поколінь.
Тарас Григорович Шевченко – великий поет і великий громадянин, якого шанує усе людство. Його твори перекладаються десятками мов світу. У своїй творчості він жодного разу не поступився поглядами, характером. Крім переслідувань, він нічого не надбав для себе в імперській Росії, проте здобув Україну і весь світ. Жодного разу його твори не видавалися повністю, оскільки він не був зручним для влади в різні часи, за різних режимів. За свій талант, своє покликання Геній заплатив знівеченим життям – це була неймовірно висока ціна.