Бориспільська міська централізована бібліотечна система

Календар подій
Партнери
Горда троянда

За огорожею в саду розквітла Троянда з перлинами вранішньої роси на ніжних пелюстках. Вона була прекрасна, як юна дівчина в сльозах щастя. Першими відкрили оченята і подивилися на цю красуню птахи.

- Чі-ві!- Чу-до! - захоплено говорила  Синичка.

- Чик-чирік!Вона чудова, - погодився Горобець.

- Вона прекрасна, як вранішня зоря, ніжна, як перший промінь сонця, її дихання бере в полон, як весна,- сказав Соловей.

- Так , я  найкраща квітка в цьому саду. Ніхто не зрівняється зі мною ,- гордо відповіла Троянда.

- Так звісно , ти з  першого погляду привертаєш до себе увагу своїм неповторним ароматом і красою, але не потрібно вихвалятися, –промовила Синичка.

- Я сама вирішую, що мені робити! Ви мені не наказуйте!

- Ми тобі не наказуємо.  Ти ще поплатишся за свою гординю.

- Га! Га! Га! – лише і почули у відповідь птахи.

Проходили дні,  Троянда вихвалялася ще більше.   Аж одного разу подув  сердитий Вітер і скинув    ошатне вбрання з гордої Троянди. Почали  сміятися  птахи з бідолашної  квітки , але  вона все одно гордо стояла, красуючись своїми гострими  колючками.

Калій Олександра

Калій Олександра
Зимова казка

Мабуть, немає такої пори року, яка була б чарівнішою від зими. Одним помахом вона покрила все навкруги розкішним білосніжним простирадлом, зітканим із найтоншого мережива, прикрасила його дорогоцінними діамантами, що спалахують грайливими іскорками чарівного сяйва то тут, то там, тільки-но натрапить на них блукаючий сонячний промінчик. 

Чарівниця наповнила весь простір чистим морозним повітрям, в якому плавно танцюють свій незвичайний танок тендітні білі сніжинки. Вийдеш на вулицю, або поглянеш у віконце, а надворі – казка! Сивий дідусь Мороз побілив голівки дерев сріблястим інеєм, і стоять вони, немов чарівні привиди, що завмерши на якусь мить, пробуджують фантазію. І уява вже малює справжній палац Снігової Королеви, наповнений нескінченними таємницями та холодом. Білизна засліплює очі так, що на них з'являються кришталеві слізки. І тільки червоне намисто горобини, що палахкотить полум'ям , змушує повернутись думками із вигаданої казки у справжню.

Калій Олександра
Зимова стежина

Жила собі у лісі стежина. З приходом зими припорошив її сніжок і вкрив біленьким простирадлом, що переливається, виблискуючи від грайливих сонячних променів. Ніхто й не здогадається, що під товщею снігу живе стежина. Сумно стало їй. Куди поділися теплі осінні та літні дні, коли по ній проходили люди, шукаючи гриби, чи пробігала весела дітвора, даруючи веселу посмішку і свої таємниці?А що сталося з лісом? Адже нещодавно він був наповнений таємничими звуками незвичайними ароматами духмяних трав та смачних ягід! 

Ще зовсім недавно стежина почувала себе потрібною, адже вона пролягала через серцевину лісу і була мовчазним свідком всього, що відбувалося навкруги. А зараз тільки іноді по стежині прострибає залишаючи слід від своїх лапок. Інколи забреде голодний вовк чи обережно прокрадетьсялисиця . Тихо і сумно навкруги. Біль і смуток переповнюють серце стежини. Та десь у глибині душі жевріє надія на те, що скоро прийде весна і природа прокинеться від довгого зимового сну і по стежині знову затупотять ноги людини.

Калій Олександра
Мелодія лісу

Іду я по лісу і слухаю його незвичайну мелодію.  Вона проникає в душу і змушує серце розквітати. Я зупиняюсь і вслухаюсь в лісову симфонію. Тихий шелест листочків, стук дятла по дереву,тихе, проникливе і спокійне дзюрчання водички у струмку, щебетання пташок… Така тендітна і витончена мелодія. Здається, грає умілий оркестр і кожен інструмент має своє місце і звучання. Чи є щось досконаліше і  більш гармонійне за нього?  Серце наповнюється теплом, любов’ю  і не залишається місця  більше для  болю та смутку. Кожна нотка цієї симфонії рознеслася відлунням по лісу, створюючи атмосферу спокою на моїй душі. Думки летять, блукають десь дуже далеко від реальності. Ці чаруючі звуки окриляють, і ось я лечу на крилах музики. Вона підносить мене в далеку височінь, і я пливу за течією симфонії… І лише холодні краплинки дощу слізьми стікаючи по моїм щічкам, додають якогось нового звучання  цій мелодії і повертають мене думками  із намріяного світу в ліс, який виконує свою величну симфонію.

Калій Олександра
Мелодія лісу

Іду я по лісу і слухаю його незвичайну мелодію.  Вона проникає в душу і змушує серце розквітати. Я зупиняюсь і вслухаюсь в лісову симфонію. Тихий шелест листочків, стук дятла по дереву,тихе, проникливе і спокійне дзюрчання водички у струмку, щебетання пташок… Така тендітна і витончена мелодія. Здається, грає умілий оркестр і кожен інструмент має своє місце і звучання. Чи є щось досконаліше і  більш гармонійне за нього?  Серце наповнюється теплом, любов’ю  і не залишається місця  більше для  болю та смутку. Кожна нотка цієї симфонії рознеслася відлунням по лісу, створюючи атмосферу спокою на моїй душі. Думки летять, блукають десь дуже далеко від реальності. Ці чаруючі звуки окриляють, і ось я лечу на крилах музики. Вона підносить мене в далеку височінь, і я пливу за течією симфонії… І лише холодні краплинки дощу слізьми стікаючи по моїм щічкам, додають якогось нового звучання  цій мелодії і повертають мене думками  із намріяного світу в ліс, який виконує свою величну симфонію.

Калій Олександра