Горда троянда

За огорожею в саду розквітла Троянда з перлинами вранішньої роси на ніжних пелюстках. Вона була прекрасна, як юна дівчина в сльозах щастя. Першими відкрили оченята і подивилися на цю красуню птахи.

- Чі-ві!- Чу-до! - захоплено говорила  Синичка.

- Чик-чирік!Вона чудова, - погодився Горобець.

- Вона прекрасна, як вранішня зоря, ніжна, як перший промінь сонця, її дихання бере в полон, як весна,- сказав Соловей.

- Так , я  найкраща квітка в цьому саду. Ніхто не зрівняється зі мною ,- гордо відповіла Троянда.

- Так звісно , ти з  першого погляду привертаєш до себе увагу своїм неповторним ароматом і красою, але не потрібно вихвалятися, –промовила Синичка.

- Я сама вирішую, що мені робити! Ви мені не наказуйте!

- Ми тобі не наказуємо.  Ти ще поплатишся за свою гординю.

- Га! Га! Га! – лише і почули у відповідь птахи.

Проходили дні,  Троянда вихвалялася ще більше.   Аж одного разу подув  сердитий Вітер і скинув    ошатне вбрання з гордої Троянди. Почали  сміятися  птахи з бідолашної  квітки , але  вона все одно гордо стояла, красуючись своїми гострими  колючками.

Калій Олександра