Бориспільська міська централізована бібліотечна система

Календар подій
Партнери
Спогади минулої весни…

Кинь мені монетку золотую
На поетове розтрачене життя;
Кожен день я образ твій малюю,
Та нема від тебе співчуття…

Михайло Боярко
Музика

Музика в мені звучить завжди…
Не уявляю – як без неї в Світі жити:
Музико, не йди, хвилиночку зажди!
Не поспішай метеликом злетіти…

Михайло Боярко
Птах

Дідух-Романенко Світлана
Сон… Полёт…

Приснился сон, как я бескрылый, слабосильный поднялся над горами, над морями…, над всей Землёй…, и, оглядев Простор неимоверный, свершил прыжок – Последний свой полёт…

И пролетая вниз, встречая птиц, летящих по своим делам, услышал мненье их о сущности поступка моего…

Вот сокол, быстрой молнией сверкнувший среди туч, спросить успел: Куда торопишься, тебе ж не за добычей?

А вот стрижи, умеющие стаей на лету и спать и веселиться, промчались сквозь меня. – Но, ты же ведь не птица, - успели пошутить, - откуда ж ты летишь и где твои друзья…?

Михайло Боярко
Копанка

Було Катрусі років із дев’ять. Як вона вже ходила до бабусі сама. Це день кілометрів зо три. Йшла спочатку лугом. Там завжди місцями було трохи води, тому стежку загачували коренями хріну, буряком, гілками. А навкруги – осока, різнотрав’я і різноквіття, і все таке буйне, високе. Вона ледве виглядала з того кольорового розмаіття.

А далі було справжнє невеличке озерце. Казали на нього – копанка. Але там били джерельця і вода завжди чиста і прозора, як сльоза. Водились в ньому карасики і в’юни. А ще жила справжнісінька чорна черепаха, яка іноді опинялась на суші і тоді Катруся могла з нею поспілкуватись. Черепаха зовсім-зовсім її не боялась. Росли там лепеха і рогіз, жовте латаття трохи очерету, а ще – такі білі, красиві квітки зонтиком на високих бордових ніжках, і інші – низенькі білі пухнасті зірочки схожі на свічки каштанів. Пізніше Катруся дізналась , що це вахта трилисткова, лікарська.

Ніна Габінська