Бориспільська міська централізована бібліотечна система

Календар подій
Партнери
Птах

Дідух-Романенко Світлана
Сон… Полёт…

Приснился сон, как я бескрылый, слабосильный поднялся над горами, над морями…, над всей Землёй…, и, оглядев Простор неимоверный, свершил прыжок – Последний свой полёт…

И пролетая вниз, встречая птиц, летящих по своим делам, услышал мненье их о сущности поступка моего…

Вот сокол, быстрой молнией сверкнувший среди туч, спросить успел: Куда торопишься, тебе ж не за добычей?

А вот стрижи, умеющие стаей на лету и спать и веселиться, промчались сквозь меня. – Но, ты же ведь не птица, - успели пошутить, - откуда ж ты летишь и где твои друзья…?

Михайло Боярко
Копанка

Було Катрусі років із дев’ять. Як вона вже ходила до бабусі сама. Це день кілометрів зо три. Йшла спочатку лугом. Там завжди місцями було трохи води, тому стежку загачували коренями хріну, буряком, гілками. А навкруги – осока, різнотрав’я і різноквіття, і все таке буйне, високе. Вона ледве виглядала з того кольорового розмаіття.

А далі було справжнє невеличке озерце. Казали на нього – копанка. Але там били джерельця і вода завжди чиста і прозора, як сльоза. Водились в ньому карасики і в’юни. А ще жила справжнісінька чорна черепаха, яка іноді опинялась на суші і тоді Катруся могла з нею поспілкуватись. Черепаха зовсім-зовсім її не боялась. Росли там лепеха і рогіз, жовте латаття трохи очерету, а ще – такі білі, красиві квітки зонтиком на високих бордових ніжках, і інші – низенькі білі пухнасті зірочки схожі на свічки каштанів. Пізніше Катруся дізналась , що це вахта трилисткова, лікарська.

Ніна Габінська
Дві подруги

Дві подруги, Фрося й Ліда
Якось та й зустрілись
На лавочку для бесіди
Любенько усілись.

Не бачились тридцять років
Отож, як ведеться,
Повідають одна одній
Як кому живеться.

Орфографію розмови
Зберігаєм точно.
Щоб образи уявити
Всі могли заочно.

Ліда зразу ж: «В мене доня
Вже ж така красотка –
Скласту ціну їй не можна,
Всьо по моді, чотко.

Бровки зделані шнурочком,
Чистий фарфор зубки,
Подправлені гельом щочки
Подпухлені губки.

Ніна Габінська
Книгині

Створіння Всесвіту – була нелегка справа,
Але її зробив Хтось задля нас!
Тепер нам треба не ловити гави:
Знання і досвід предків вчити про запас!

Де ж ті знання і досвід маєм брати?
Де витоки чудових тих джерел?
Яке ім’я у них, хто все це йде збирати
І бачить мудрість Світу, як, з висот, орел?..

Вони великих статків не складають
Ні в скринях, ні в валізах, ні в банках,..
Скарби висот духовних завжди мають,
Відкритих людям всім, - не на семи замках!

Михайло Боярко