На невеличкий, добре доглянутий город прийшов ЦАП. Роги ламані, очі лупаті, борідка рідесенька. -- Хоч тут відпочину, -- зітхнув ЦАП з полегшенням. – Вдома ганяють, чіпляються. За все доводиться відповідати. А я –цоб-цобе! Нехай знають! – грізно потрусив рідкою борідкою. Подивився навколо: -- Город собі й нічого.
На капустяній грядці найстараннішою була ХРЯПА. Нижнє густе листя у неї було насторпищене, верхнє рідке пригорнуте до кочерижки. Почувши Цапа, ХРЯПА здивувалася:
-- Справді гарний город?
-- Так, так! – раділи капустинки, у яких те, чим думають капусти -- кочерижки, було щільно прикрите, листям замотане.
ПЕКІНСЬКА капуста мовчала, бо нічого не розуміла. А БРЮССЕЛЬСЬКА здивовано бровами повела:
-- Вот із?.. Вас із дас?..
-- Ні, вас не «із дас» -- відгукнулася найрозумніша ХРЯПА, у неї те, чим думати треба, було ледь прикрите.
-- Дуже, дуже цікаво, -- зачервонілися на високих жердинах, залопотіли наввипередки ПОМІДОРИ.
-- Чого це ви маковієте? – байдуже запитав ЦАП.
-- Змагаємося, хто першим до фіналу потрапить.
-- Міський консервний завод оголосив конкурс «Кращий ТОМАТ-ТРИЛІТРОВИК».
-- У вищому світі ми – ТОМАТИ, -- розтлумачили ЦАПУ ПОМІДОРИ з високої жердини. – Фі!
-- Мені все одно не дотягнутися до верху, -- позіхнув ЦАП. – Та й не хочу.
-- Ми дотягнемося. І «ТРИЛІТРОВИК» буде наш.
-- Звісно, що ваш буде фінал, -- мекнув ЦАП.
-- Попереджаю, -- висунулася з землі ЦИБУЛИНА, ледь чутно каже: -- Стережіться! Мені що, від біди заховалася.
Усі послухали, але голос ЦИБУЛЯЧИЙ був ледь чутний.
-- Брати, сестри! Я, ЦИБУЛЯ, раджу вам бути обережними. Мені що, аж нічого! Нехай тільки спр-р-ро-об… хтось м-нее…
ЦАП, який саме ішов городом, взяв та й ліг на грядку цибулі.
-- Щ-щ-що т-т-та-ке-е, -- визирнула ЦИБУЛЯ, а як побачила над собою цапову борідку, сховалася. І там, на глибині схлипувала: -- Тільки спробуй на мене давити…
Цап оглядав город, хитав головою:
