Спілкуємося українською

Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків…
Олесь Гончар

«Спілкуємося українською» - під таким девізом у бібліотеці-філії в Міжнародний день захисту рідної мови відбувся День рідної мови.

Провідний бібліотекар Ніна Бахмат брала інтерв'ю у читачів бібліотеки про те, як зберегти рідну мову в Україні, очистити її від мовних бур'янів, лихослів'я. Адже цьому молодому поколiнню випало складне i вiдповiдальне завдання — вiдродження української мови, державностi, нацiї. За них цього нiхто не зробить і це їхній iсторичний обов’язок, виправдання їхнього перебування на цьому свiті. І, щоб не було запiзно, потрібно діяти, починаючи з себе.

Кожен висловлював свої думки і підсумувавши пропозиції відвідувачів щодо захисту та збереження мови, можна зробити такі висновки. Потрібно:
-читати україномовні книжки, книги українських авторів, зокрема класиків;
- слідкувати за чистотою мовлення;
-спілку¬ватися українською мовою вдома, в колі друзів;
-щоб всі радіопрограми та телепередачі були українською мовою;
-не забувати, чиїх батьків ми діти;
- не бути байдужим до найменших виявiв обмежень чи зневаги української мови;
-проводити акцію чистоти рідної мови: у гро¬мадських місцях розвішувати або роздавати пам'ятки про те, які слова вживати непра¬вильно, а паралельно - вказати правильні відповідники.
-для вивчення рідної мови відкрити безкоштовні курси (наприклад, у бібліотеках).

Також цього дня в бібліотеці провели акцію «Суржику - «Ні!». Адже такі слова засмічують мову, калічать її. Говорити літературною мовою набагато важче, ніж спілкуватися тим сленгом, який постійно чуєш у навколишньому оточенні. І в цей день самі відвідувачі контролювали один одного у правильності сказаних слів, відчувши себе справжніми детективами. Якщо хтось з відвідувачів використовував суржикізми, той відгадував загадки, підготовлені бібліотекарем. Ця ініціатива дуже сподобалась відвідувачам, тож вирішили її продовжити.

На завершення заходу бібліотекар прочитала слова українського поета Станіслава Тельнюка:

… не знайдуть виправдання сини України,
Що зробили чужою мову Батьківщини.
Стільки поколінь до тебе плекали цю мову,
Стільки скарбу духовного вклали в рідне слово,
Що не маєш права, сину, його поміняти
Й на своїй святій землі чуже засівати.
Не вчи дітей говорити мовою чужою,
Бо повіки не дасть тобі сумління спокою.
Підуть діти безрідними перекотиполем,
Ти ж довіку каратимешся покаянним болем.
Сину мій, не зраджуй мови своєї країни,
Бо не знайдеш і Небесної Батьківщини.