Птахи летять у вирій
Осінь своїм пензлем розмалювала всю природу жовто-золотистими фарбами. Ще в повітрі літає павутиння бабиного літа, але з кожним днем стає все холодніше. Я дивлюся на похмуре небо і бачу, як золотими ключами летять у теплі краї птахи. Вже не почую я дзвінкого пташиного співу. Сумно стає на серці… Про що думають ті птахи? Можливо, вони, як і я, сумують за теплими промінчиками сонця. Може їх думки вже за синіми морями в далекій чужині. Я б хотіла стати птахом, підняти руки і злетіти в далеку височінь. Як і цим журавлям мені не подобаються короткі холодні дні. Я люблю сонце. І тому зараз кричу вслід птахам:
- Повертайтеся скоріше і принесіть на своїх крилах весну!