Мелодія лісу
Іду я по лісу і слухаю його незвичайну мелодію. Вона проникає в душу і змушує серце розквітати. Я зупиняюсь і вслухаюсь в лісову симфонію. Тихий шелест листочків, стук дятла по дереву,тихе, проникливе і спокійне дзюрчання водички у струмку, щебетання пташок… Така тендітна і витончена мелодія. Здається, грає умілий оркестр і кожен інструмент має своє місце і звучання. Чи є щось досконаліше і більш гармонійне за нього? Серце наповнюється теплом, любов’ю і не залишається місця більше для болю та смутку. Кожна нотка цієї симфонії рознеслася відлунням по лісу, створюючи атмосферу спокою на моїй душі. Думки летять, блукають десь дуже далеко від реальності. Ці чаруючі звуки окриляють, і ось я лечу на крилах музики. Вона підносить мене в далеку височінь, і я пливу за течією симфонії… І лише холодні краплинки дощу слізьми стікаючи по моїм щічкам, додають якогось нового звучання цій мелодії і повертають мене думками із намріяного світу в ліс, який виконує свою величну симфонію.