Горда троянда
За огорожею в саду розквітла Троянда з перлинами вранішньої роси на ніжних пелюстках. Вона була прекрасна, як юна дівчина в сльозах щастя. Першими відкрили оченята і подивилися на цю красуню птахи.
- Чі-ві!- Чу-до! - захоплено говорила Синичка.
- Чик-чирік!Вона чудова, - погодився Горобець.
- Вона прекрасна, як вранішня зоря, ніжна, як перший промінь сонця, її дихання бере в полон, як весна,- сказав Соловей.
- Так , я найкраща квітка в цьому саду. Ніхто не зрівняється зі мною ,- гордо відповіла Троянда.
- Так звісно , ти з першого погляду привертаєш до себе увагу своїм неповторним ароматом і красою, але не потрібно вихвалятися, –промовила Синичка.
- Я сама вирішую, що мені робити! Ви мені не наказуйте!
- Ми тобі не наказуємо. Ти ще поплатишся за свою гординю.
- Га! Га! Га! – лише і почули у відповідь птахи.
Проходили дні, Троянда вихвалялася ще більше. Аж одного разу подув сердитий Вітер і скинув ошатне вбрання з гордої Троянди. Почали сміятися птахи з бідолашної квітки , але вона все одно гордо стояла, красуючись своїми гострими колючками.
Калій Олександра