Безсмертя нації – у мові

До Міжнародного дня рідної мови 20 лютого 2018 в бібліотеці-філії був презентований тематичний куточок «Безсмертя нації – у мові», біля якого провідним бібліотекарем Ніною Бахмат була проведена бесіда. Відвідувачі дізнались, що в українській мові найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка». Найдовшими словами є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів, містить тридцять літер, а також «рентгеноелектрокардіографічного» — містить 31 літеру. Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу. Про давність української мови свідчать і фольклорні твори, особливо календарно-обрядові пісні. Наприклад, український мовознавець Олександр Потебня стверджував, що веснянка "А ми просо сіяли" існувала в Україні вже у І тисячолітті до н.е. А колядки про сотворіння світу птахами (тобто ще з дохристиянських часів) навряд чи перекладалися з якоїсь давнішої мови на українську, адже християни не мали в тому потреби.

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і додає своє життя і свої сподіванки, розум та досвід», - так писав знаний український мислитель, письменник Панас Мирний.

Тож треба поважати та любити свою рідну мову, говорити нею, не соромитися її, не засмічувати, а пишатися нею, бо вона – єдиний дарунок долі, що не забувається і не втрачається.