У колі рук твоїх, як в полі серед літа

У колі рук твоїх, як в полі серед літа,-

Так терпко-неспокійно променіти.

Під небом полохливим розпашілим

На білім тлі оголеного тіла

Пульсує невичерпна стигла пристрасть,

тремтлива, серпанкова, росяниста.

Горить, палає — не перегорає,

Як марево спекотних небокраїв,

Як сонця кроки трепетні дражливі,

Як щастя незворотне і можливе.

І я живу, пестлива квітка волі,

У тому полі, в рук твоєму колі.