Сонця!

Сонця!
вітру липового нахабного
у волоссі скуйовдженому.
у дні млосно-розніжено-звабні
Жінка
нова, свіжа, відроджена.
Пливе
стрімка, стрункА. як стрУнка,
натягнута, тільки б грати.
світ її мережаний візерунками,
душа веснянкувата ,картата.
жінка,
ніжність,
дзвінкоголосся.
степ розкішний квіту неораного.
Сонця!
Вітру
золотокосого.
нехай любить її, непідкорену.
крихку,
тендітну,
беззахисну
перед громом і буревієм.
від бога,
від чорта,
зі слів і сну.
нехай любить,
якщо
вміє.